Штепівка – це село на Сумщині, не дуже далеко від міста Суми. Тут досі можна побачити мощені каменем вулички, красиво оздоблені вікна та старі саманні господарчі будівлі. Саме це село стало першим в експедиційному сезоні 2025. Поїздка в Штепівку відбулася 11 січня.
У відкритих джерелах можна знайти, що село засноване близько 1670 року. У XVIII-XIX століттях його мешканці займалися хліборобством та вівчарством. Серед ремесел поширеними були гончарство, кушнірство, ткацтво тощо. Двічі на рік навіть бували ярмарки.
Звісно, зараз у Штепівці зовсім інше життя. Є речі, які можна дізнатися нині лише від мешканців села. Надія Петрівна Балинська 1953 р.н. погодилась розповісти мені про старовину. Вона «тутешня», як сама себе називає. Запевнивши спершу, що всі традиції давно відійшли в минуле, згодом респондентка розповіла про ті з них, носійкою яких вона насправді є.
Зараз в селі мало хто прикрашає «кле́чінням» подвір’я і хати на Зелену неділю. Проте, моя співрозмовниця пам’ятає, як мати обов’язково посилала дітей на луки по трави. На долівку в хаті розкидали осоку, а на вікна клали любисток, полин та кануфер – від відьом. Ці трави розкладали ще на порозі й біля хвіртки, щоб вони захищали садибу від темних сил та заздрісних людей.
«Канухвер» (пижмо бальзамічне, Tanacetum balsamita), ця багаторічна ароматна рослина, захищає не тільки від злого ока. Її листочки – це прянощі для приготування компотів, юшки чи борщу. Головне знати міру, як попередила пані Надія. Адже забагато кануферу робить гіркоту.
У Штепівці кажуть, що коли жінка вагітна, їй не можна у свято «черевики кремить». Бо якщо вона це зробить, а потім доторкнеться до тіла, у дитини може бути родима пляма на цьому ж місці.
У купіль немовляти клали череду. А ще – любисток, щоб дівчинку в майбутньому хлопці любили. Коли виповниться рік – «пострижини». Хрещений батько вистригав навхрест волосся на голові дитини та зрізав їй нігтики з рук та ніг. Нігті перемотували зістриженим волоссям. Все це вкладали у просвердлену в одвірку дірочку та закривали її. А для чого? Та хтозна. Мабуть, від зурочення.
Такі от нотатки зі Штепівки. А що ще там є – добрі собаки, красиві півні і норовливі коти, котрі ніяк не хотіли потрапляти на фото.
Автор: Вікторія Гавриленко, начальник відділу нематеріальної культурної спадщини Сумського обласного науково-методичного центру культури і мистецтв.