У домі німецьких пивоварів, ще наприкінці липня мешкали люди, допоки туди не влучив російський боєприпас. Нині замість оселі – купа побитої цегли.
Про це розповідає міський голова Білопілля та історик за освітою Юрій Зарко.
Колишня Новопутивльська вулиця, нині вона називається Соборна. Це — історичний центр Білопілля, його наприкінці липня обстріляли російські військові. Нині тут – купа цегли. На деяких цеглинах – тавро “БГЗ”.
“БГЗ” – це Белопольский городской завод. Багато людей, які колекціонують цеглу, можуть взяти собі по екземплярчику”, — розповідає Юрій Зарко, Білопільський міський голова.
Два тижні тому на цьому місці стояв будинок під номером 59. Йому було понад 150 років.
“Будинок відрізняється від інших тим, що у нього є своя історія. Наприкінці 19-го століття і до 1920 року тут жила сім’я німецьких пивоварів. В Білопіллі на той час був дуже великий, дуже відомий не лише на Харківську губернію пивзавод, який називався “Естонія”, і власниками цього заводу були Генрих Фрідріхович Ронвальд і Михайло Штангель”.
Колишні баварські піддані, за словами Юрія Зарка, приїхали й осіли в Білопіллі, зрештою – відкрили пивзавод: “Є така інформація, що десь станом умовно там на 18-й на 17-й рік вони робили більше пива, ніж Сумський і Охтирський завод, пивзавод разом взяті”.
Мешкала ж родина пивоварів у будинку на Новопутивльській.
“У 19-20 році їх як німців, направили в Сибір у, здається, Красноярський край, і наразі там досі проживають їхні нащадки, але сам власник був розстріляний і хтось із дітей здається також був розстріляний”.
За радянської влади будинок віддали на потреби медицини, спочатку в ньому була дитяча консультація, каже міський голова, потім – рентген-кабінет.
“Десятки тисяч білопільців, пройшли через ці двері, через ці сходи, ну а потім уже його віддали лікарям, де вони довгий час жили, ну і так вийшло, що навіть декілька років я проживав в цьому будинку”.
В кімнатах збереглися елементи ліпнини. Орнамент, говорить Зарко, саме той, який прикрашав стелю 150 років тому.
“Наскільки добра була якість, що навіть після прямого влучання всі елементи лишилися цілі. Це “ГРАДи” були. Це черговий раз центр міста накрили. Така вітальня, тут був камін, ця стінка ще оригінальна, а ця стінка більш сучасна”.
Будинок не підлягає ремонту і піде під знос, додає Юрій Зарко, бо пошкоджені всі основні конструкції.
“Він пережив першу світову війну, пережив потім революцію, другу світову війну, але не пережив орківської навали, бомбардування. Він би проіснував мінімум ще 50 років, до свого двохсотліття”.